1. Словник української мови в 11 томах

дідьчий

ДІ́ДЬЧИЙ, а, е, діал. Дідьків.

— Лисичко-сестричко, любая розмово, Ангельський твій голос, але дідьче слово (Фр., XIII, 1954, 260);

[З натовпу:] Ее, вибрешеться, дідьчий Дерун, поки ще там суд та розправа… (Козл., Щури.., 1956, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідьчий — -а, -е, діал. Дідьків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дідьчий — ді́дьчий диявольський, чортячий (ст): Та ти, дідьчий вилупку, ти, прокляте байстреня, прости, Боже, гріха, та ж я твоя хресна мама, я ж тебе до хресту тримала, я ж тобі пипку ссати давала, але то надаремне, бо з тебе нич доброго не буде!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дідьчий — Чортів Словник застарілих та маловживаних слів
  4. дідьчий — Ді́дьчий, -ча, -че (від ді́дько) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)