дістати

Значення в інших словниках

1. дістати — діста́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. дістати — див. діставати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дістати — діста́ти: ◊ діста́ти бзі́ка на пу́нкті <�чогось>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дістати — Дістав гарбуза. Дівчина відмовилась парубкові піти за нього. Дістав облизня. Значіння, що й попереднє. Дістав по цісарськи. Дістав двайцять пять буків. Звичайна кара биттям буками. Дістав фігу з маком. Не дістав нічого. Дістав, як собака макогоном. Набили. Так дістав, що аж облизався. Дуже набили. Приповідки або українсько-народня філософія
5. дістати — Аю, -аєш, недок., дістати, -ну, -неш, док. Набридати. Просто вони мене вже всі дістали (Л. Дереш). Оля не зважає і продовжує діставати мене (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
6. дістати — (-ну, -неш) док., кого; мол., крим.; несхвальн. Позбавити спокою когось, набриднути комусь. Дістала мене, вже сил нема! Переслідує мене скрізь своїм телефоном (Ю. Покальчук, Те, що на споді); <... Словник жарґонної лексики української мови
7. дістати — вхопи́ти (діста́ти) ляща́ (ля́паса, морда́са, поморда́са). Бути битим, зазнати удару (перев. в обличчя). Бригадир пробував, правда, через деякий час знов підкотитись, ляща вхопив, та на тому й кінчилася їхня любов (О. Фразеологічний словник української мови
8. дістати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
9. дістати — Дістати, -ся см. діставати, -ся. Словник української мови Грінченка