1. Словник української мови в 11 томах

дітовбивець

ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вбиває, знищує дітей.

Меч свій підніме [батько], Грізний і чистий, — Бить дітовбивців, Бити фашистів! (Гірник, Сонце.., 1958, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дітовбивець — дітовби́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дітовбивець — -вця, ч. Той, хто вбиває, знищує дітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дітовбивець — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. дітовбивець — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст. Словник синонімів української мови