едикт

ЕДИ́КТ, у, ч., іст.

1. У стародавньому Римі — програма діяльності претора, консула та інших службових осіб, яку вони оголошували, вступаючи на посаду.

2. Дуже важливий указ верховної влади в різних державах.

У 1685 р. Людовік XIV скасував Нантський едикт (указ), який дозволяв сповідування протестантської релігії (Нова іст., 1956, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. едикт — Еди́кт: — указ [34] — указ, назва відповідних урядових розпоряджень [44-1] — урядовий указ [44-2] — ліцитаційний едикт: ухвала про продаж з торгів [II;III] Словник з творів Івана Франка
  2. едикт — еди́кт іменник чоловічого роду указ іст. Орфографічний словник української мови
  3. едикт — (королівський) указ, грамота, акт, ЗАКОН. Словник синонімів Караванського
  4. едикт — -у, ч., іст. 1》 У Стародавньому Римі – програма діяльності претора, консула та інших службових осіб, яку вони оголошували, вступаючи на посаду. 2》 Дуже важливий указ верховної влади в різних державах. Папський едикт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. едикт — Наказ Словник чужослів Павло Штепа
  6. едикт — еди́кт (лат. edictum, від edico – оголошую) 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. едикт — У стародавньому Римі розпорядження урядовців, насамперед претора, пізніше імператора; у Франції до 1789 королівський указ. Універсальний словник-енциклопедія
  8. едикт — УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради... Словник синонімів української мови
  9. едикт — Еди́кт, -ту; еди́кти, -ктів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)