1. Словник української мови в 11 томах

екзаменувати

ЕКЗАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Проводити екзамен; іспитувати.

— Скільки всяких книжок прочитала! — Вона розумніша за всіх отих учителів, що екзаменували її (Вас., І, 1959, 254);

— Де вже щоб в академії цього не вчили, — сказала матушка, постерігаючи, що старий хоче екзаменувати зятя (Н.-Лев., III, 1956, 23);

Передусім став екзаменувати [старшина] новоприбулих, чи твердо завчили вони напам’ять номери своїх автоматів (Гончар, І, 1954, 298).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзаменувати — (проводити екзамени) іспитувати. Словник синонімів Полюги
  2. екзаменувати — екзаменува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. екзаменувати — -ую, -уєш, недок., перех. Проводити екзамен; іспитувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. екзаменувати — Іспитувати, іспитати, поіспитувати, випробовувати, випробувати, повипробовувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. екзаменувати — ЕКЗАМЕНУВА́ТИ (проводити екзамен), ІСПИТУВА́ТИ, ГАНЯ́ТИ розм. (давати під час екзамену багато додаткових питань). Біля аудиторії, в якій екзаменував Дерев'янко, було особливо людно (С. Словник синонімів української мови
  6. екзаменувати — Екзаменува́ти, -ну́ю, -ну́єш (від екза́мен; порівн. і́спит – іспитува́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. екзаменувати — Екзаменувати, -ную, -єш гл. Экзаменовать. Шевченко заходився екзаменувати її з рідних пісень. К. XII. 25. Словник української мови Грінченка