1. Словник української мови в 11 томах

економ

ЕКОНО́М, а, ч., дорев. Завідуючий поміщицьким господарством, економією (у 2 знач.).

Панський економ, молоденький, загорілий панич, показав політникам постать на буряках (Н.-Лев., II, 1956, 32);

— Швидше б ті гроші заробити та панові борг віддати, бо вже й економ про те згадував (Мур., Бук. повість, 1959, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. економ — еконо́м іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. економ — (маєтку) ІСТ. управитель. Словник синонімів Караванського
  3. економ — -а, ч., заст. Завідувач поміщицького господарства, економії (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. економ — Управитель (маєтку), шапар, (вона) шапарка, див. шафар Словник чужослів Павло Штепа
  5. економ — еконо́м (від грец. οικονόμος – хазяїн, розпорядник) управитель господарства. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. економ — Еконо́м, -ма; -но́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. економ — рос. эконом 1. Ощадлива, хазяйновита людина. 2. Завідувач (управитель) господарством. Eкономічна енциклопедія
  8. економ — Економ, -ма м. = оконом. Посіпака економ.... нарід катував. Гн. II. 174. Словник української мови Грінченка