експедитор

ЕКСПЕДИ́ТОР, а, ч.

1. спец. Працівник, який займається експедицією (у 1 знач.).

Експедитор і станційний вагар провадять зовнішній огляд вагонів, перевіряють цілість пломб (Матер.-техн. постач.., 1959, 68).

2. У царській Росії — чиновник, начальник відділу в деяких урядових установах.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. експедитор — експеди́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. експедитор — Експеди́тор, -ра, -рові; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. експедитор — експеди́тор (від лат. expedio – споряджую) службова особа, обов’язком якої є відправлення або супроводження товарів, кореспонденції тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. експедитор — -а, ч. 1》 спец. Працівник, який займається експедицією (у 1 знач.). 2》 У царській Росії – чиновник, начальник відділу в деяких урядових установах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. експедитор — рос. экспедитор (від латин. expedio — споряджаю) — службова особа організації (фірми, установи), яка супроводить, відправляє вантажі, кореспонденцію, спеціальну пошту тощо. Eкономічна енциклопедія