1. Словник української мови в 11 томах

енциклопедичний

ЕНЦИКЛОПЕДИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до енциклопе́дія.

Енциклопедичний характер мають рукописні збірники, яких досі звісно нам кілька, а яких, певно, мусило бути далеко більше (Фр., XVI, 1955, 321);

// Який становить собою енциклопедію.

Окреме місце серед літератури, яка допомагає людині в самоосвіті, належить енциклопедичним словникам або енциклопедіям (Рад. Укр., 15.VІІІ 1961, 2).

2. Який охоплює багато галузей знань; різнобічний.

Під кінець XIX ст. ..в українській літературі з’явився Франко, людина енциклопедичного розуму і великого поетичного обдарування (Рад. літ-во, 1, 1958, 118);

Він [Г. Сковорода] був на свій час широкоосвіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем.., проповідником на майданах (Тич., III, 1957, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. енциклопедичний — енциклопеди́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. енциклопедичний — (- знання) різнобічний, всебічний, всеохопний, всеосяжний, широкий; (словник) ок. всезнавчий; пор. УНІВЕРСАЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. енциклопедичний — [еинциеклопеидичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. енциклопедичний — -а, -е. 1》 Прикм. до енциклопедія. || Який становить енциклопедію. 2》 Який охоплює багато галузей знань; різнобічний. Енциклопедичний словник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. енциклопедичний — Всеохопний Словник чужослів Павло Штепа
  6. енциклопедичний — енциклопеди́чний 1. Властивий енциклопедії. 2. Переносно – всебічний, різносторонній. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. енциклопедичний — Енциклопеди́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)