еолова

ЕО́ЛОВА А́РФА. Дерев’яна рамка (розміщена перев. на покрівлі) з натягнутими на ній жильпими струнами, що під діянням вітру звучать ніжним тембром.

Шкода, коли ти не приїдеш.. Ми б разом послухали еолову арфу перед університетом (Леся Українка, V, 1956, 112);

Поет нашого часу — не бездушна еолова арфа, яка співа, що хоче, а організатор свідомості й прагнень мас, писав В. Блакитний у «Вістях» (Радянське літературознавство, 3, 1958, 6).