1. Словник української мови в 11 томах

ерудиція

ЕРУДИ́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність.

Він [І. Фран-ко].. визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (Коцюб., IIІ, 1956, 34);

Особливо відчутна була його ерудиція в орнітології (Смолич, III, 1959, 472).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ерудиція — еруди́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ерудиція — Ученість, обізнаність, начитаність, енциклопедичність; (у чому) знання, досвід. Словник синонімів Караванського
  3. ерудиція — [еирудиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. ерудиція — -ї, ж. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ерудиція — (від лат. eruditio — освіченість) — глибока обізнаність в знаннях з певної галузі музичної науки або мистецтва, яка є важливою рисою особистості митця будь-якого спрямування. Словник-довідник музичних термінів
  6. ерудиція — еруди́ція (лат. eruditio – освіченість, вченість, від erudio – освічую) глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ерудиція — Еруди́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)