1. Словник української мови в 11 томах

ефес

ЕФЕ́С, а, ч. Держак холодної зброї (шаблі, шпаги і т. ін.).

Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов (Стельмах, Хліб.., 1959, 654).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ефес — ефе́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ефес — -а, ч. Держак холодної зброї (шаблі, шпаги і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ефес — Шабледержак Словник чужослів Павло Штепа
  4. ефес — див. держак Словник синонімів Вусика
  5. ефес — ефе́с (нім. Gefaβ) держак холодної зброї. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ефес — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  7. Ефес — Ефе́с, -су, -сові, в -сі (місто); ефе́ський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)