жадаючий

ЖАДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до жада́ти 1; бажаючий.

— Що я маю спільного з ними [гуртківцями] — я, молодий, жадаючий просвіти..? (Вас., І, 1959, 85);

Вечірко, не помічаючи вбраної по-святковому, жадаючої розваг Ілонки, звертається мимо неї безпосередньо до Лошакова (Гончар, І, 1954, 459).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me