жайвороння

ЖА́ЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до жайворонок.

Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316);

Дивною красою сповнені світлі й неозорі далі весни, в піснях жайвороння, зеленому пуху дерев (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жайвороння — жа́йвороння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жайвороння — -я, с. Збірн. до жайворонок. Великий тлумачний словник сучасної мови