жайвороння
ЖА́ЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до жайворонок.
Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (Цюпа, Краяни, 1971, 316);
Дивною красою сповнені світлі й неозорі далі весни, в піснях жайвороння, зеленому пуху дерев (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жайвороння — жа́йвороння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жайвороння — -я, с. Збірн. до жайворонок. Великий тлумачний словник сучасної мови