жарок

ЖАРО́К, рку́, ч. Зменш.-пестл. до жар 1,4.

На сковородку положили [ласуни] Десятків два карасиків живих.. І на жарку їх шкварить прийнялись (Гл., Вибр., 1957. 149);

І вже гуде важкий поміст, — зійшлися нарівні: Він гармоніст, я танцюрист, — Весілля в стороні. — Давай, давай! Жарку нема! (Мал., Серце.., 1959,138).