жаріти
ЖАРІ́ТИ, ри́ть і і́є, недок.
1. Горіти без полум’я; жевріти.
Не може [Роман] відвести широко розплющених очей від губки, котра жарить на соломі проти вітру… (Коцюб., 1,1955, 120);
*Образно. Любові пишний мак У грудях розцвівся і жаріє (Рильський, І, 1956, 112);
// перен. Робитися червоним, розгаряченим (від хвилювання, збудження).
Потім вибрали нас в райком. І жаріло у неї личико [личенько]. Голос милий — дзвінком… (Шер., Дорога.., 1957, 9).
2. перен. Виділятися своїм червоним кольором.
Сонце липневе сіда за Південним вокзалом, Обрій далекий жаріє гарячим металом (Мур., Слово.., 1949, 16);
На білім платті галстук піонерський Трояндою червоною жарів (Рильський, І, 1956, 423).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жаріти — жарі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жаріти — Тліти, жевріти, догоряти; (- сонце) палати; (- щоки) червоніти, шаріти|ся|. Словник синонімів Караванського
- жаріти — -рить і -іє, недок. 1》 Горіти без полум'я; жевріти. || перен. Робитися червоним, розгаряченим (від хвилювання, збудження). 2》 перен. Вирізнятися своїм червоним кольором. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жаріти — див. горіти Словник синонімів Вусика
- жаріти — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови