1. Словник української мови в 11 томах

жбурляти

ЖБУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ЖБУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех., ким, чим, розм.

1. Рвучко, з силою кидати кого-, що-небудь.

Не раз Іван метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та проганяв (Коцюб., II, 1955, 333);

— Ану, дівко, лови! — і кудлатий жонглер.. жбурив глядачам кілька барвистих опук (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190);

Рвучкий вітер крутить, жбурляє в шибки вихри дощових бризок (Збан., Між.. людьми, 1955, 168);

*Образно. Сонце знов жбурляло у вікно Проміння косого сліпучі злитки (Руд., Ленінградці, 1948, 6);

Куди тільки не кидала його доля, як не жбурляла ним (Збан., Сеспель, 1961, 440);

// Сильно гойдати, підкидати.

Вкритий білими гребенями, він [Дніпро] бушував, лютився, здіймав піняві хвилі, жбурляв, мов тріску, самітний човен з одинокою людиною (Шиян, Гроза.., 1956, 736).

2. перен. Різко, з гнівом і обуренням говорити про кого-небудь або звертатися до кого-небудь.

Гнівний народний месник [Гнат Голий] у виконанні Саксаганського з великим емоційним наснаженням жбурляв цілі тиради обвинувачень на адресу Сави Чалого (Минуле укр. театру, 1953, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жбурляти — жбурля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. жбурляти — Рвучко кидати <�метати, вергати>, швиргати, шпурляти; (на хвилях) гойдати, підкидати; док. ЖБУРНУТИ, пожбурити, пошпурити. Словник синонімів Караванського
  3. жбурляти — -яю, -яєш, рідше жбурити, -рю, -риш, недок., перех. і неперех., ким, чим, розм. 1》 Рвучко, з силою кидати кого-, що-небудь. || Сильно гойдати, підкидати. 2》 перен. Різко, з гнівом та обуренням говорити про кого-небудь або звертатися до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жбурляти — див. кидати Словник синонімів Вусика
  5. жбурляти — ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь!... Фразеологічний словник української мови
  6. жбурляти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови