1. Словник української мови в 11 томах

жевриво

ЖЕ́ВРИВО, а, с., рідко. Те саме, що по́лум’я.

Біля вогнища порався, роздуваючи жевриво, бородатий літній чоловік (Скл., Святослав, 1959, 77);

*Образно. Ні з сього ні з того почув Іван, як.. жевриво встиду обілляло все його тіло (Фр., III, 1950, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жевриво — же́вриво іменник середнього роду полум'я рідко Орфографічний словник української мови
  2. жевриво — Полум'я, вогонь, жар, пал, палання; (на обличчі) барва сорому. Словник синонімів Караванського
  3. жевриво — -а, с., рідко. Те саме, що полум'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жевриво — ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Словник синонімів української мови