женишина
ЖЕНИШИ́НА, и, ч. і ж., розм. Один з двох закоханих (чоловік або жінка).
Нема в мене роду, ані женишини, Один сирота, як в полі билина (Метл. і Кост., Тв., 1906, 246);
[Ганна:] А у мене женишина гарнісенький!.. (Кроп., II, 1958, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- женишина — Женишина, -ни об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. ІІІ. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Словник української мови Грінченка