1. Словник української мови в 11 томах

женіння

ЖЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. жени́тися.

— Ми вже старі, тобі треба початок зробити із женінням (Коб., III, 1956, 482);

При згадці про женіння Альоша хмуриться, невдоволено наморщує лоба: він проти цього (Гончар, Таврія.., 1957, 360).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женіння — жені́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. женіння — -я, с. Дія за знач. женити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. женіння — ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М. Словник синонімів української мови
  4. женіння — Жені́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)