1. Словник української мови в 11 томах

жерун

ЖЕРУ́Н, а́, ч., фам. Той, хто багато пожирає.

Жерун і п’янюга був із нього такий, що часом самому вадило (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жерун — жеру́н іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. жерун — див. ненажера Словник синонімів Вусика
  3. жерун — Ненажера, ненажеря, зажера, пажера, прожра, прожеря, вул. облопа, пелька. Словник синонімів Караванського
  4. жерун — -а, ч., фам. Той, хто багато пожирає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жерун — НЕНАЖЕ́РА розм. (той, хто багато їсть, любить поїсти), ЖЕРУ́Н розм., ОБЖЕ́РА розм. рідше, ЗАЖЕ́РА зневажл., ОБЖИРА́ЙЛО зневажл., ПРОЖЕ́РА підсил. розм., ПА́ЖЕРА підсил. розм., ПРО́ЖИР збірн., розм., ПРІ́РВА підсил. розм., ПРО́ЖРА збірн., розм. Словник синонімів української мови
  6. жерун — Жеру́н, -на́; жеруни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)