живокіст
ЖИ́ВОКІ́СТ, жи́воко́сту, ч., розм. ЖИ́ВОКОСТЬ, кості, ж. (Symphutum L.). Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками.
Підсушений корінь живокосту прикладають до кровотечних ран (Лікар. рослини.., 1958, 115);
Збирають [бабки].. у вересні коріння живокості (Вільде, Троянди.., 1961, 264).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- живокіст — жи́вокі́ст іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- живокіст — живокосту, ч., живокость, -кості, живокість, -кості, розм., ж. Багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих, цвіте жовтими чи синіми квітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- живокіст — Багаторічна рослина родини шорстколистих, поширена в Європі; вся покрита шорсткими волосинками; квітки пурпурно-фіолетові; росте на вологих луках і берегах водойм; лікарська рослина. Універсальний словник-енциклопедія
- живокіст — Живокі́ст, -ко́сту, -ко́стові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- живокіст — Живокіст, -косту м. и живокість, -кости, ж. раст. а) Окопникъ, Symphutum officinale L. ЗЮЗО. I. 168. б) Trifolium ochrolecum. Шух. I. 22. Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки. МВ. І. 157. Словник української мови Грінченка