житечко
ЖИ́ТЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до жи́то 1, 2.
[Стецько і Стециха:] Та напиймося, родино, Щоб нам жито родило, І житечко, і овес, Щоб зібрався рід увесь (Кроп., II, 1958, 94);
— Оце ж була в мене копа житечка та пшениці снопів сорок (Збан., Єдина, 1959, 34);
Йому вже починав віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє і городину посадить (Стельмах, І, 1962, 454).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- житечко — жи́течко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- житечко — -а, с. Зменш.-пестл. до жито 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- житечко — Жи́течко, -ка, -ку (зменш. від жи́то) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- житечко — Житечко, -ка с. ум. отъ жито. Словник української мови Грінченка