1. Словник української мови в 11 томах

жмуття

ЖМУ́ТТЯ, я, с. Збірн. до жмут.

Санько першим зсунувся [з скирти] додолу, за ним сповзло його військо, тягнучи за собою жмуття прілої соломи (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 13);

Де були жмуття проводів — одні корінці стирчать, хтось пообрізував чепурно (Гончар, Тронка, 1963, 239).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жмуття — жму́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жмуття — -я, с. Збірн. до жмут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жмуття — Жму́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жмуття — Жмуття, -тя с. соб. отъ жмут. Округ мене багато в'ялих квіточок жмуттям лежить. Г. Барв. 352. Словник української мови Грінченка