1. Словник української мови в 11 томах

жовтець

ЖОВТЕ́ЦЬ, тцю́, ч. (Ranunculus L.). Трав’яниста отруйна рослина родини жовтцевих, що росте перев. на вологих місцях і цвіте жовтим цвітом.

Жовтець поширений переважно на низинних і вологих луках. Небезпечний тільки в зеленому вигляді, викликає пронос і зниження удою молока у корів (Колг. енц., II, 1956, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовтець — жовте́ць іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. жовтець — -тцю, ч. Трав'яниста отруйна рослина родини жовтцевих, що росте перев. на вологих місцях і цвіте жовтим цвітом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жовтець — жовте́ць кул. майонез (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. жовтець — Поширена на всій земній кулі рослина; бл. 400 видів; квітки жовті або білі; росте на полях, луках, в заростях і біля води; в Україні 35 видів; найпоширеніші ж. їдкий (куряча сліпота), ж. повзучий, ж. отруйний. Універсальний словник-енциклопедія