жорсткий

ЖОРСТКИ́Й, а́, е́.

1. Який має тверду, нерівну поверхню.

Він, як і Тучинський, вільно чвалав по мокренькій жорсткій долівці (Досв., Вибр., 1959, 347);

Під боки покладено жорсткий паперовий матрац з перетовченою на сміття соломою (Хижняк, Тамара, 1959, 175);

Почала пломеніти лісова груша, її дрібне, жорстке листя було то багряне, то лілове, то оранжеве (Донч., VI, 1957, 457);

// З товстою, загрубілою шкірою; шершавий.

Не вспіла Христя похопитися, як Оришка своїми жорсткими устами торкнулася її пухкої руки (Мирний, III, 1954, 299);

// Товстий, цупкий (про волосся, тканину і т. ін.).

Чорне, блискуче, трохи жорстке волосся вибилось з-під химерно-штучної зачіски (Л. Укр., III, 1952, 710);

Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Рибак, Помилка.., 1956, 260).

2. перен., рідко. Суворий, різкий, немилосердний, лютий; жорстокий.

Полюбив той жорсткий пан дідуся (Барв., Опов.., 1902, 360);

Жорстка од злиднів та образ, од втрачених і забутих надій його наймитська душа інстинктивно, проте, відчула рідне й своє в проектованій «комуні» (Ю. Янов., II, 1954, 160);

// Сповнений труднощами; тяжкий, важкий.

Вона росла не як билина, Покірна вітрові й дощам: Старого слюсаря дитина Жорстким гартована життям (Рильський, Поеми, 1957, 152);

// Грубий, неприємний, різкий.

Старий поцілував його побожно в голову і буркнув жорстким, зміненим голосом: — Пильнуйся, Михайле, я знов прийду! (Коб., II, 1956, 91);

Лобода починає й своїм жорстким басовим сміхом підтримувати гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 79).

3. рідко. Який не терпить будь-яких відхилень, обмежений досить суворими і вузькими рамками.

Вільна літературна форма повісті «Земля» [О. Кобилянської] не зв’язувала автора сценарію і режисерів будь-якими жорсткими умовами щодо побудови дії фільму (Мист., 1, 1956, 26).

4. спец. Який здатний чинити опір деформації.

Система жорстких упорів [у верстаті] забезпечує велику точність обробки деталей (Наука.., 1, 1958, 15);

Станина повинна бути жорсткою і міцною (Метод. викл. фрез. спр., 1958,140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жорсткий — жорстки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жорсткий — див. шершавий Словник синонімів Вусика
  3. жорсткий — (- долоні) шорсткий, шкарубкий, шерехатий; (волос) товстий, цупкий; З. П. різкий, суворий, крутий, немилосердний, лютий, жорстокий; (- життя) тяжкий, важкий; (голос) грубий, неприємний; Т. твердий, відпорний. Словник синонімів Караванського
  4. жорсткий — -а, -е. 1》 Який має тверду, нерівну поверхню. || 3 товстою, загрубілою шкірою; шершавий. || Товстий, цупкий (про волосся, тканину і т. ін.). 2》 перен. Суворий, різкий, немилосердний, лютий; жорстокий. || Сповнений труднощами; тяжкий, важкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жорсткий — А, -е. Сильний, неприємний. Словник сучасного українського сленгу
  6. жорсткий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  7. жорсткий — Жорстки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жорсткий — Жорсткий, -а, -е Жесткій. Загортає плахту, щоб не намулив щоки об жорстку одежину. Стор. Чуб жорсткого волосся. см. шорсткий. Словник української мови Грінченка