1. Словник української мови в 11 томах

жукуватий

ЖУКУВА́ТИЙ, а, е, рідко. З темною шкірою обличчя; смаглявий.

— А про те не згадувала [пані], як жукуватий князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті (Вовчок, І, 1955, 258);

Не встигли за ним зачинитися двері, як на порозі заявилася огрядна постать чорного, жукуватого пана в формі судовця (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жукуватий — жукува́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. жукуватий — -а, -е, рідко. З темною шкірою обличчя; смаглявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жукуватий — СМАГЛЯ́ВИЙ (про шкіру людини, саму людину — темніший від звичайного), СМА́ГЛИЙ, СМУГЛЯ́ВИЙ, СМУ́ГЛИЙ, ЧОРНЯ́ВИЙ, ЖУКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм.; СМАГЛОЛИ́ЦИЙ, СМАГЛОВИ́ДИЙ, СМАГЛОЧО́ЛИЙ поет. Словник синонімів української мови
  4. жукуватий — Жукуватий, -а, -е Очень смуглый. МВ. ІІ. 31, 32. Словник української мови Грінченка