журнальчик
ЖУРНА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до журна́л.
Саклатвала подав мені маленький журнальчик у барвистій палітурці (Трубл., III, 1956, 306).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журнальчик — журна́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- журнальчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до журнал. Великий тлумачний словник сучасної мови