заарканювати

ЗААРКА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗААРКА́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Ловити арканом; накидати аркан на шию.

Решта п’ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити. Довелося здалека їх заарканювати (Тулуб, В степу.., 1964, І20);

Той, що заліг у траві, підвівсь та дивиться, як вони [татари] заарканюють Панька (Україна.., І, 1960, !0);

— Після того, як кинув [учитель] гранату, напівживого бандити заарканили, через усе село за конем волочили… (Мур., Бук. повість, 1959, 255);

*Образно. Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 307).