забагнути

ЗАБАГНУ́ТИ, ну́, не́ш і ЗАБА́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. заба́г, ла, ло; док., перех. і з інфін. Те саме, що забажа́ти.

Ще серпень був, як Антосьо забаг: їхати та й їхати до Крутих (Свидн., Люборацькі, 1955, 120);

Чому моя душа тебе бажає, Твоя ж на мене й глянуть не забагла? (Фр., XIII, 1954, 242);

Що тільки забагне вона, все їй дістане [батько], все добуде (Гончар, Тронка, 1963, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забагнути — забагну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забагнути — див. хотіти Словник синонімів Вусика
  3. забагнути — -ну, -неш і забагти, -гну, -гнеш; мин. ч. забаг, -ла, -ло; док., перех. і з інфін. Те саме, що забажати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забагнути — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. забагнути — Забагну́ти і заба́гти́, -багну́, -багне́ш, -багне́; -багну́в, -ну́ла і рідше заба́г, -ба́гла чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. забагнути — Забагну́ти, -гну, -неш и заба́гти, -гну, -неш гл. Пожелать, захотѣть. Антосьо забаг: їхати та й їхати. Св. Л. 174. Словник української мови Грінченка