заболочувати
ЗАБОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Перетворювати в болото.
— У нас у паді трохи мокрувато. Рівчачок оцей.. там вище трохи заболочує між кущами (Трубл., І, 1955, 108);
Весняна розтань заболотила шляхи, попсувала переправи (Кач., Вибр., 1953, 143).
2. Забруднювати, забризкувати болотом (у 2 знач.).
Мої мужики заболочують хату і не можуть свої біди наоповідатися. (Стеф., III, 1954, 194);
Ернест.. зане-чистив [кімнати] попелом із цигарок,.. заболотив своїми черевиками (Фр., VI, 1951, 291).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заболочувати — заболо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заболочувати — -ую, -уєш, недок., заболотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Перетворювати в болото. 2》 Забруднювати, забризкувати болотом (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заболочувати — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови