забудовник
ЗАБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто будує що-небудь для себе.
[Соняшник:] Ану, скажи.., Фіногене, — чому в цементі піску багато, чому дачні забудовники до тебе вчащають? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 32);
Відкрилася в Держбанку позика для індивідуальних забудовників. Взяв і я собі таку позику — заходився ставити невеличкий дім (Логв., Давні рани, 1961, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забудовник — забудо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- забудовник — -а, ч. Той, хто будує що-небудь для себе. Великий тлумачний словник сучасної мови