1. Словник української мови в 11 томах

забулькати

ЗАБУ́ЛЬКАТИ, аю, аєш, док.

1. Почати булькати (про рідину).

— Ну, наливай же, попробуємо, якої сили твій змій, — сказав Карпо Нехльода.. І забулькала рідина в склянки та чарки (Шиян, Баланда, 1957, 41);

Спалахнуть веселі вогнища, в казанках забулькає куліш (Ткач, Арена, 1960, 13).

2. Падати або стрибати у воду, утворюючи характерні звуки булькання.

Полетів човен вздовж на веслах, і забулькали в море один за одним наживлені гаки! (Вишня, І, 1956, 187);

З берега у воду забулькали злякані.. жаби (Панч, II, 1956, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забулькати — забу́лькати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забулькати — -аю, -аєш, док. 1》 Почати булькати (про рідину). 2》 Падати або стрибати у воду, утворюючи характерні звуки булькання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забулькати — Забулькати, -каю, -єш гл. О жидкости: забульчать, забулькать, забултыхать. Словник української мови Грінченка