1. Словник української мови в 11 томах

забурмотати

ЗАБУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАБУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. і неперех. Тихо і невиразно заговорити.

Сидить біля мене дід Лук’ян.. То охне, то ліктем мене штовхне. То забурмотить щось сердите (Жур., Вечір.., 1958, 343);

Поранений ще раз блимнув затуманеними очима, ворухнувся й щось забурмотів (Ле, Право.., 1957, 173);

*Образно. От наче й замовкне [ялиця] вже, насупиться — спокій, уже, здається. Але нагадає собі знов — і знов забурмоче, заскрипить, захитає битою громами головою (Хотк., II, 1966, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забурмотати — забурмота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забурмотати — -очу, -очеш і забурмотіти, -очу, -отиш, док., перех. і неперех. Тихо і невиразно заговорити. Великий тлумачний словник сучасної мови