забілювати

ЗАБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАБІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., перех.

1. Робити що-небудь білим, покриваючи крейдою, білою фарбою і т. ін.

Сніжинки заліплюють очі, забілюють коміри, вплітаються в Дарчине волосся (Вільде, Повнол. діти, 1960, 132);

Найперше ухопила пушок з пудрою і швидко-швидко забілила носа (Л. Укр., III, 1952, 710);

Маруся писала, тримаючи крейду, щоб не дуже забілити пальці (Коп., Десятикласники, 1938, 105).

2. Заправляти рідку страву сметаною або молоком.

В печі маю добрий борщ. Я забілила його сметаною (Коб., III, 1956, 471);

Став і думає Невмій: «Це аби була Олена, Вона б борщику налляла, Забілила б молоком» (Стельмах, Колосок.., 1959, 106).