завгодно

ЗАВГО́ДНО.

1. присудк. сл., розм. Бажано, потрібно.

— Прийде хто, скажу свою, справдешню ціну як слід, щоб бога не гнівить і людей не кривдить ..Завгодно, бери, а не завгодно, як хоч! Ніхто не силує (Н.-Лев., І, 1956, 59);

— Як пану підчашому завгодно, — відповів він [цехмістер], удаючи байдужого (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120).

2. част. Уживається після питальних займенників і деяких прислівників, утворюючи з ними сталі словосполучення у значенні означальних займенників і прислівників.

Де завго́дно — будь-де, байдуже де, де-небудь.

Малуша рада була лягти де завгодно. Сказали б — спала просто на землі (Скл., Святослав, 1959, 82);

Кого́ завго́дно — будь-кого, кожного.

— Казати, як я потрапив до табору? А здуру.. Ностальгія засліпить кого завгодно (Ю. Янов., II, 1958, 67);

Коли́ завго́дно — в будь-який час, будь-коли, завжди.

Рада переписувала їх [вірші] старанно і могла читати напам’ять коли завгодно й у необмеженій кількості (Ю. Янов., II, 1954, 86);

Куди́ завго́дно — будь-куди, в будь-якому напрямі, до будь-якого місця.

Я намагався її [дівчину] підбадьорити, казав, що удвох ми дійдемо куди завгодно (Гур., Друзі.., 1959, 22);

Скі́льки завго́дно — в будь-якій кількості, без обмеження, багато.

[Енн:] Таня може жити в моєму домі скільки завгодно — вона врятувала життя моїй дочці (Собко, П’єси, 1958, 82);

Хто завго́дно — будь-хто, перший-ліпший, байдуже хто.

Нехай би хто завгодно приїхав і подивився — таку красу не можна не похвалити (Ю. Янов., V, 1959, 159);

Що завго́дно — будь-що, усе без винятку.

— Чудово покаже, — сказав Щорс, тактовно беручи під захист Боженка. — Будьте певні, покаже все, що завгодно (Довж., І, 1958, 169);

Як завго́дно — будь-як, як-небудь, як забажається.

Другий Вітер молодий.. так помислив: — Хай собі Сонечко як завгодно сходить — Чи по-зимньому, Чи по-весняному (Тич., І, 1957, 49);

Який завго́дно — будь-який, байдуже який.

Чубенко стояв і стояв, а загонові здалося, що він весь залізний і яку завгодно негоду вистоїть (Ю. Янов., II, 1958, 212);

Командири могли посилати його на які завгодно завдання (Довж., І, 1958, 300).