завихрення

ЗАВИ́ХРЕННЯ, я, с.

1. Утворення вихорів ( див. ви́хор¹ 1) у рідині або газі; струмені води, повітря і т. ін., що швидко крутяться внаслідок руху якого-небудь предмета.

Дим із топок потрапляв до спеціальних металевих циклонів, де внаслідок завихрення осідають частки золи і сажі (Веч. Київ, 14.XII 1966, 2);

При малій швидкості та обтічній формі тіла в потоці не створюються завихрення (Наука.., 6, 1964, 64);

Парашут вийшов з завихрення після літака і почав плавко, але швидко падати вниз (Смолич, Мир.., 1958, 425);

// Що-небудь, схоже на вихор, подібне до вихору ( див. вихор¹ 1).

— Так от, — продовжував Анатолій, — це не просто плями, а гігантські завихрення в газовій оболонці сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 47).

2. перен. Те, що характеризується відходом від чого-небудь звичайного або правильного.

В Лукії Назарівни бувають іноді такі завихрення настрою, що й сам Федя не вгадає (Гончар, Тронка, 1963, 82);

Причиною формалістичних завихрень часто виступає звичайнісінька відірваність від реального народного життя (Літ. Укр., 9.ІV 1963, 2).