заворушитися

ЗАВОРУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, док.

1. Почати ворушитися (у 1, 2 знач.).

Писар заворушився, кашлянув хрипким голосом промовив: — Н-не закурите (Вас., І, 1959, 128);

Комашина, почувши на собі чужий погляд, заворушилася, поморгала невеличкими усиками і затихла (Мирний, IV, 1955, 9);

З розгону вскочивши до камери, я спіткнувся і впав. Щось заворушилося підо мною і люто загарчало (Кол., На фронті.., 1959, 105);

Птах стурбовано заворушився на жердці (Сміл., Сашко, 1954, 100);

На обличчі економа з подиву заворушились очі, брови і бородавки (Стельмах, І, 1962, 192);

Охрім.. бачив, як на Гусячому острові ні з сього ні з того заворушилася копиця і звідти виліз якийсь чоловік (Тют., Вир, 1964, 258);

Коли-не-коли заворушиться лист Од вітру чи хрусне засохла ліщина (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 49);

// Почати хаотично рухатися; заметушитися, забігати.

Князь почав кидати гроші у народ. Тут уже все заворушилося, і не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, у бік (Хотк., І, 1966, 111);

Як все заворушиться у домі, коли почують, що він голоден! (Коцюб., II, 1955, 384);

На вогкій підлозі льоху заворушилися мокриці, кинулися врозтіч (Руд., Остання шабля, 1959, 42);

*Образно. Руки кругом стола завештались, заворушились. Голі лікті дрижали, ..руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (Н.-Лев., III, 1956, 73).

◊ Воло́сся заворуши́лося див. воло́сся.

2. перен. Почати пробуджуватися, діяти пожвавлено.

Коли дійшла чутка до козацької старшини, що вертається Сагайдачний, усі заворушилися (Мак., Вибр., 1956, 462);

Заворушилася монгольська сила, забряжчала зброя (Фр., VI, 1951, 82);

// Почати виявляти невдоволення кимсь, чимсь, протест проти кого-, чого-небудь.

Ішов 1848 р. Заворушилися французи і махнули свого короля геть з престолу (Мирний, І, 1949, 231);

Навесні, в міру наближення білополяків до Києва, тут, у глибині Полтавщини, ..куркульня всюди заворушилася (Гончар, II, 1959, 231).

3. перен. Виникнути, з’явитися (про думки, почуття і т. ін.).

Цілий клубок думок, смутних і радісних, заворушився в моїй голові (Вас., IV, 1960, 40);

Почуття щирої подяки до.. колгоспника заворушилося в грудях лейтенанта (Панч, Іду, 1946, 35);

Він уже каявся, що присікався до Сашка. У нього заворушилось сумління — і навіщо справді займати свого товариша? (Донч., II, 1956, 417).