завтра

ЗА́ВТРА, присл.

1. Наступного, другого дня (після сьогоднішнього).

— А ти, Степане, ляжеш спать, Бо завтра рано треба встать Та коня сідлать (Шевч., II, 1963, 332);

— Хомаха велів переказати, щоб завтра ви йшли косити на луках сіно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 67);

// У недалекому майбутньому; скоро.

Не смійся над людьми нині, бо завтра люде над тобою будуть сміятися (Номис, 1864, №. 5910);

— Сьогодні ти отаман, а завтра — я! (Мирний, І, 1949, 183).

◊ Не сього́дні-за́втра; Не сьо́годні, так за́втра; За́втра-післяза́втра; За́втра-поза́втра; За́втра-поза́втрьому — найближчим часом, швидко, невдовзі.

— Не сьогодні-завтра до неї прийдуть старости (Н.-Лев., II, 1956, 47);

[Іван:] Скрізь поверталися козаки: не сьогодні, так завтра вернуться і наші (Вас., III, 1960, 37);

Що ж, завтра-післязавтра все видніше стане (Стельмах, І, 1962, 650);

Його все більше обсідали європейські.. справи. Хома так ними турбувався, наче сам готувався завтра-позавтра стати дипломатом (Гончар, III, 1959, 206);

— Завтра-позавтрьому, — сказав він, — до нас приїздять керівник Головної ради Трудкомуни і.. член Ради (Мик., II, 1957, 464).

2. у знач. ім., невідм. Наступний, другий день (після сьогоднішнього).

Сьогодні сиву шапку набакир зверне, помолодикує; на завтра — чорну смушеву (Барв., Опов.., 1902,103);

// Найближче майбутнє.

Комунізм тепер — не мрія, а наше завтра! (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 3);

Нова людина комуністичного завтра виховується уже сьогодні.. у праці на благо і щастя народу нашої Вітчизни (Ком. Укр., 5, 1950, 11).

До за́втра:

а) до наступного, другого дня (після сьогоднішнього).

Сьогодні ти вже 2 листи моїх матимеш, а я ще ні одного. Потерплю до завтра (Коцюб., III, 1956, 174);

б) усталена форма прощання.

Помітивши, що водій жде розпорядження, льотчик відпустив його, сказав на прощання: — До завтра (Гончар, Тронка, 1963, 6).