1. Словник української мови в 11 томах

завчасу

ЗАВЧАСУ́, присл.,розм. Те саме, що завча́сно.

Оксана з дев’яти років навчилася недоїдати, недопивати. Стан її, зрощений на самій картоплі, у важкій праці, завчасу витягся, неначе те зілля без сонця, й похилився (Л. Янов., І, 1959, 32);

Слід було подумати й про таку просту річ, як камінь і щебінь, замовити завчасу транспорт (Дмит., Наречена, 1959, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завчасу — завчасу́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. завчасу — див. завчасно Словник синонімів Вусика
  3. завчасу — пр., завчасно, заздалегідь, загодя, наперед, авансом, д. заздалегоди, завгодя; (зарано) передчасно. Словник синонімів Караванського
  4. завчасу — присл., розм. Те саме, що завчасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. завчасу — ЗАЗДАЛЕГІ́ДЬ (за якийсь час до чого-небудь), ЗАВЧА́СНО, НАПЕРЕ́Д, ПОПЕ́РЕДУ, АВА́НСОМ розм., ЗАВЧАСУ́ розм., ЗА́ГОДЯ розм., ЗАРА́НІ розм., ЗАРА́ННЯ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАЗДАЛЕ́ГО́ДИ діал., ЗАВГОДЯ́ діал., ЗАЧАСУ́ рідко. Словник синонімів української мови
  6. завчасу — Завчасу́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. завчасу — Завчасу нар. Заблаговременно, заранѣе. Мкр. Г. 4. Словник української мови Грінченка