1. Словник української мови в 11 томах

завійниця

ЗАВІ́ЙНИЦЯ¹, і, ж, розм., рідко. Те саме, що заві́йна.

Бодай тебе взяла завійниця! (Номис, 1864, № 3724).

ЗАВІ́ЙНИЦЯ², і, ж., діал. Завірюха.

Вночі налетіла завійниця. З гуком, свистом переносила-пересипала снігові замети (Кач., II, 1958, 483).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завійниця — заві́йниця 1 іменник жіночого роду напад болю розм., рідко заві́йниця 2 іменник жіночого роду завірюха діал. Орфографічний словник української мови
  2. завійниця — див. вітер; заметіль Словник синонімів Вусика
  3. завійниця — I -і, ж., розм., рідко. Те саме, що завійна. II -і, ж., діал. Завірюха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завійниця — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. завійниця — Завійниця, -ці ж. = завійна 1. Бодай тебе взяла завійниця! Ном. № 3724. Троянські плакси тут ридали, як на завійницю кричали. Котл. Ен. VI. 43. Словник української мови Грінченка