зав’юнитися

ЗАВ’Ю́НИ́ТИСЯ, в’ю́ни́ться, док., рідко. Почати в’юнитися.

Шалено крутився в своїй клітці ремінний пас.. Закучерявилась, зав’юнилась стружка (Донч., III, 1956, 401);

Ось вона [коробочка] розлетілась, і з неї зав’юнилася на пом’яту траву якась стрічка (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 74);

*Образно. Вони втекти вже не могли. Треба було десь заховатися, і вони зав’юнилися поміж купками бадилля (Панч, Гарні хлопці, 1959, 79).