зав’язок

ЗА́В’ЯЗОК, зку, ч.

1. Те саме, що за́в’язь.

Маленька фіалка мала два пуп’янки і молодий зав’язок насіння (Кобр., Вибр., 1954, 85).

У за́в’язку — на самому початку.

Всі невживані і приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав’язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (Фр., І, 1955, 236).

2. перен., чого. Початок, основа чого-небудь.

Се буде зав’язком нашої кореспонденції (Стеф., III, 1954, 25).