1. Словник української мови в 11 томах

загавкати

ЗАГА́ВКАТИ, аю, аєш, док. Почати гавкати.

Аж ось на вулиці загавкали собаки (Кв.-Осн., II, 1956, 189);

Десь у лункій млі загавкала тривожно лисиця (Тют., Вир, 1964, 526);

Загавкав пес, і всі повернули голови до хвіртки (Іщук, Вербівчани, 1961, 15);

*Образно. Терниця замовкла на хвилину та й знов загавкала на ввесь садок (Н.-Лев., II, 1956, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загавкати — зага́вкати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загавкати — -аю, -аєш, док. Почати гавкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загавкати — ЗАГА́ВКАТИ див. зага́вкувати. Словник української мови у 20 томах
  4. загавкати — (і) соба́ка не га́вкне (не зага́вкає). 1. Ніхто зовсім не згадає або не помітить. — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть, і собака не гавкне (М. Стельмах); Пропав — і собаки не загавкали (Укр.. присл..). 2. Ніде нікого немає. Фразеологічний словник української мови
  5. загавкати — Загавкати, -каю, -єш гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають. Шевч. 149. Словник української мови Грінченка