1. Словник української мови в 11 томах

загад

ЗА́ГАД, у, ч.,розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядення.

Живе та баба з паннами в будинкові, так пильнує, так робить: і сама повимітає, без загаду поприбирає, й постіль усім постеле (Вас., II, 1959, 428);

Де не взялись у дверях замасковані карлики, що жваво виконують усі загади [Форкіади] (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загад — за́гад іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. загад — див. наказ Словник синонімів Вусика
  3. загад — Пропозиція, рекомендація, нагадування, сил. завдання, наказ, розпорядження; загадування. Словник синонімів Караванського
  4. загад — -у, ч., розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загад — ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Словник синонімів української мови
  6. загад — Загад, -ду м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Ном. № 1082. Чи тобі загад був у поле йти? Черниг. г. Словник української мови Грінченка