загасаючий

ЗАГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до загаса́ти¹ .

Вони раді були послухати страшні бувальщини, що чудово вимальовувалися в уяві людей біля загасаючого вогнища (Тют., Вир, 1964, 16);

До міста ми входили на світанку. Ще виблискував загасаючий серп місяця (Ле, Мої листи, 1945, 41);

Пісня обірвалась, а Іван, підвівшись на лікті, ще довго прислухається до загасаючого її відгомону (Кол., Терен.., 1959, 24).