загелготати

ЗАГЕЛГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАГЕЛГОТІ́ТИ, очу́, о́тиш, док.

1. Підсил. до заге́лгати.

Гуси загелготіли на березі (Ю. Янов., II, 1954, 166).

2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити; закричати, загомоніти.

Матушки, мов гуски, загелготали: — Та що ви, отець Хризант? (Кол., Терен.., 1959, 229);

Бабахнув зненацька пістолетний постріл. Загавкали сторожові пси, загелготіли, забігали по табору конвоїри (Коз., Гарячі руки, 1960, 168).