загерготати

ЗАГЕРГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАГЕРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Почати кричати (про гусей, індиків).

2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити, сміятися, лаятися і т. ін.

— Стара вже ваша Мелетія, — сказав Тарасій і не засміявся, а якось загерготав, як індик (Н.-Лев., III, 1956, 388);

Загерготали [фашисти] між собою, довго все чогось перегиркувались (Збан., Єдина, 1959, 388);

Як же і вздріла її [Ївгу] Горпина, дядина Левкова, так і загерготіла на неї: — З’їли, з’їли мого Левка! Де ви його заподіли? (Кв.-Осн., II, 1956, 271).