заглиблений
ЗАГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до загли́бити.
У зрошуваних умовах добрі наслідки дає садіння часнику в заглиблених грядках завширшки 120-125 см (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 232);
*Образно. Коріння основних образів «Заповіту» заглиблене в українську народнопісенну творчість (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 4);
// загли́блено, безос. присудк. сл.
Старі.. окопи заглиблено до двох метрів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 62).
2. у знач. прикм. Який заглибився, поринув у що-небудь.
Сидячи коло стола, заглиблений у якихось рахунках, він так був занятий, що не думав про двері (Фр., VII, 1951, 413);
Мічурін, заглиблений у найскладніші спостереження, кілька днів підряд ніби не був присутнім у звичайній повсякденності (Довж., І, 1958, 435);
Аркадій Павлович, заглиблений у свої думки, нічого не став пояснювати синові (Шиян, Баланда, 1957, 50).
Загли́блений у [само́го] се́бе (в собі́) — замислений, зосереджений на своїх думках.
Орест ішов, заглиблений в самого себе (Досв., Вибр., 1959, 323);
Марина, дарма, що гомін навколо неї, мовби не чує нічого. Заглиблена в собі (Головко, І, 1957, 455).
Значення в інших словниках
- заглиблений — загли́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заглиблений — див. глибокий Словник синонімів Вусика
- заглиблений — [заглиблеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- заглиблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заглибити. || заглиблено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Який заглибився, поринув у що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заглиблений — Загли́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)