1. Словник української мови в 11 томах

загнічений

ЗАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 1.

Довгі листи загнічених пирогів з грибами стояли уже на столах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).

2. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 2.

Хлопці [семінаристи] нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загнічений — загні́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. загнічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до загнітити 1). 2》 діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до загнітити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загнічений — Загні́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)