заговляти
ЗАГОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАГОВІ́ТИ, і́ю, і́еш, док., заст. Востаннє їсти скоромне напередодні посту.
— На сім тижні будемо говіти. Та гляди ж мені: щоб ти зараз з церкви і був тут. Коли прийдеш зараз, то дам тобі обідати.. та й заговіємо (Кв.-Осн., II, 1956, 104);
*Образно. [Марина Петрівна:] Кефір пив? Заговій до вечері. [Безкоропайний:] Клята комплекція! (Мур., Радісний берег, 1961, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me